АКЦИДЕ́НЦІЯ, ї, ж.1. філос. Випадковий, скороминущий стан, неістотна властивість.Уперше поняття акциденції зустрічається в "Метафізиці" і "Фізиці" Арис... смотреть
АКЦИДЕНЦІЯ (лат. accidentia - випадковість) - неістотна, випадкова, змінна, минуща властивість предмета (явища). А. в класичній метафізичній традиції протистоїть "субстанційне" або "істотне". У цьому значенні вживається вперше Аристотелем, надалі - Порфирієм, схоластами, у Новий час - Декартом, Гоббсом, Спінозою. Спіноза замінив термін "А." на "модус", зміст якого стосувався одиничного вияву субстанції.... смотреть
Ї, ор. -єю. Випадкова, минуща, неістотна властивість. Пох. акцидентний: акцидентні роботи.
-ї, ж. Випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість.
[akcydencja]ж.akcydens
імен. жін. родуакциденция
(англ. ассident) 1. мито у вигляді штрафу за прихований товар, що провозиться через митницю. 2. випадковий прибуток.
У філософії випадкова, неістотна, змінна й залежна властивість речі; протилежність субстанції.
акциде́нція (від лат. accidentia – випадковість) філософ. випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість.
акциденція; ж. (лат., випадковість) філос. випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість.
у філософії випадкова, неістотна, змінна й залежна властивість речі; протилежність субстанції.
-ї, ор. -єю. Випадкова, минуща, неістотна властивість. Пох. акцидентний: акцидентні роботи.
-ї, ж. Випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість.
Акциде́нція, -ції, -цією
акциде́нція іменник жіночого роду
техн. акциденция